Я выбрал осень не случайно,
Не ткнув в бумагу наугад:
Она открыла мою тайну
В давно минувший листопад.
Желтели книги в пыльных полках,
Смотрели звезды с потолка
И бился дождь в жестянку колко
За белой сетью паука.
В ту осень, стоя под навесом,
На босу ногу сапоги,
Крестил себя осенним лесом
Почившей в Уссури тайги.
Уже тогда я был бессилен
В грядущем что-то изменить
И звонкий голос лесопилен
Весь мир был призван известить
О том, что я «на все согласен»,
О том, что я «вернусь назад»,
О том, что я «не так опасен,
Как два-три дня тому назад».
Я взял с собой печаль и беды
И по ручьям большой тайги
Пошел за листопадом следом –
Собрать прощеные долги.
…Зовет, зовет, не уставая,
Назад, в лесную глухомань
Не дождь, не осень золотая,
А сердцем выпитая дрянь…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.